|
Трихінельоз – небезпечне гостре захворювання людини і тварин, пов'язане з
паразитуванням статевозрілих і личинкових стадій круглого гельмінта роду
Trichinella.
Збудник - трихінели, або, як їх називали
раніше, трихіни, дуже
дрібні паразити. Їх особи роздільностатеві. Самці досягають довжини 1,2 - 2мм, самки до
запліднення 1,5-
1,8 мм
і після нього -
4,4 мм.
Паразитують у 70 видів ссавців, де міститися в інкапсульованому вигляді в
м'язовій тканині і залишаються
потенційно життєздатними протягом усього життя господаря.
В даний час описано п'ять видів трихінел:
Trichinella spiralis - поширений повсюдно, паразитує у домашніх свиней,
високопатогенний для людини;
Trichinella nativa - поширений в Північній півкулі, паразитує у диких
ссавців, надзвичайно стійкий до холоду, патогенний для людини;
Trichinella britovi - поширений на півночі Євразії, паразитує у диких
ссавців, малопатогенний для людини;
Trichinella nelsoni - поширений в Екваторіальній Африці, паразитує у диких
ссавців, малопатогенний для людини;
Trichinella pseudospiralis - поширений повсюдно, паразитує у птахів і диких
ссавців, не утворює капсули навколо личинок у м'язах, патогенність для людини не доведена.
Личинки трихінел дуже
стійкі до зовнішніх впливів. Вони переносять тривале охолодження, прогрівання,
соління і копчення м'яса і гинуть лише при варінні шматків м'яса товщиною не
більше
3 см
протягом не менше 3,5 год. Так, при температурі вище + 5000С личинки
виживають протягом кількох хвилин, але потрібно пам'ятати, що при приготуванні
багатьох м'ясних страв (шашлик, котлети, стейк з кров'ю і т.д.) така
температура в глибині шматка досягається далеко не завжди. При засолі личинки
можуть зберігатися в глибині шматка до 1 року, в гниючому м'ясі живуть до 9
місяців. При глибокому заморожуванню до -3500С трихінели поступово
відмирають, але в умовах зберігання в побутовому холодильнику м'ясо перш
зробиться неїстівним, ніж загинуть личинки.
У
сучасних умовах людина заражається в основному при вживанні сирого або
недостатньо провареного чи просмаженого ураженого трихінелами м'яса диких (кабана,
ведмедя, вовка, лисиці, борсука, кита,
моржа та інші) та домашних тварин (свиней) в різних видах: варене і
смажене м'ясо, шашлик, окіст, сало з прошарками м'яса, ковбаса (сирокопчена), шинка,
бекон, строганина, сирий фарш, пельмені, біляші, чебуреки, тощо. Формуванню вогнищ трихінельозу сприяє
неправильне ведення свинарства: вільне утримання свиней, їх бродяжництво,
доступ в свинарники гризунів, кішок, собак.
Сприйнятливість людей до трихінельозу дуже велика. Для того щоб одержати
захворювання, досить з'їсти 10-
15
г трихінельозного м'яса. Імовірність і тяжкість
захворювання залежить від числа паразитів, які надійшли до організму, що в свою
чергу залежить від кількості з'їденого м'яса, його обсіменіння і життєздатності
личинок.
Захворюваність на трихінельоз зазвичай
носить груповий характер. Хворіють члени однієї сім'ї чи колективу, які беруть
участь в спільному святковому банкеті або мисливському застіллі, що споживали
м'ясо одній і той же трихінельозної тварини.
Ризик захворювання
збільшується в осінньо-зимовий період: сезон масового
забою свиней в індивідуальних
господарствах та
полювання на диких тварин
. В межах
неблагополучних територій до
високого ризику зараження схильні
сільські жителі, які вирощують свиней, мисливці і
люди, які
довго
перебувають в умовах дикої
п
рироди
(г
еологи, лісники,
нафтогазовидобувачі ті інші).
Людина захворює трихінельозом при вживанні
в їжу зараженої інкапсульованими вапняними личинками свинини або м'яса диких
тварин. У шлунку людини капсула личинки перетравлюється шлунковим соком, і
личинка мігрує в тонку кишку, де відбувається її дозрівання, запліднення самок
і продукція нових личинок. Після цього личинки проникають через слизову
оболонку кишківника в лімфатичні, потім кровоносні судини і током крові
розносяться по різним органам і тканинам. Протягом всього періоду паразитування
в кишківнику людини (не більше 42-56 днів) одна самка народжує в середньому
1500 личинок. Основна їх кількість потрапляє до поперечно-смугастій
мускулатурі, і через 18-20 днів після зараження личинка в м'язах досягає
інвазійних стадії і починає згортатися спіраллю.
Ознаки
захворювання з'являються через 2-4 тижні після інфікування. Основними клінічними проявами трихінельозу є
підвищення температури тіла, слабкість, шлунково-кишкові розлади, набряки, болі
в м'язах, особливо груп м'язів, що рясно забезпечуються кров'ю (жувальних,
окорухових, мови, діафрагми, міжреберних, верхніх і нижніх кінцівок),
еозинофілія. Набряки обличчя та повік, шиї, ніг в поєднанні з кон'юнктивітом є
постійним клінічним ознакою, тому на початку ХХ століття трихінельоз називали
«одутловаткою». Виділяють легку, середньотяжку і тяжку форми захворювання. При
важкому перебігу захворювання розвиваються ускладнення органів травлення,
серцево-судинної і дихальної систем, центральної нервової системи, що
призводять до інвалідизації та/або смерті.
Діагноз трихінельозу встановлюється на
підставі типової клінічної картини, епідеміологічного анамнезу (вказівка на
вживання в їжу свинини, м'яса кабана, ведмедя та інших диких тварин) і серологічного дослідження крові хворого для
визначення специфічних антитіл до трихінел. Важливим діагностичним доказом є
виявлення трихінел в збереженому м'ясі. Лікування хворих комплексне, проводиться
в умовах стаціонару, спостереження за людьми, які перехворіли встановлює
лікар-інфекціоніст за місцем проживання протягом 6 місяців після виписки зі
стаціонару з обов'язковим дослідженням крові.
З метою попередження захворювань на
трихінельоз необхідно дотримуватися кількох обов'язкових правил:
- виключити з їжі сире, недоварене або не прожарене м'ясо, а також
дегустацію сирого м'ясного фаршу;
- купувати м'ясо і м'ясні вироби виключно в санкціонованих торгових точках
(магазини, ринки) і тільки при наявності документів, що засвідчують проведення
ветеринарно-санітарної експертизи;
- перед вживанням або реалізацією м'яса, видобутого на полюванні чи при
забої худоби на особистому подвір'ї, звертатися до сертифікованих лабораторій для
проведення дослідження на виявлення личинок трихінел.
На «
око»
не можна визначити, чи містить м`ясо личинки трихінел;
- не купувати м'ясо свиней і диких тварин з рук у
невстановлених для торгівлі місцях, без
супровідних документів, які засвідчують його якість і безпеку.
Пам'ятайте!
Трихінельоз – тяжка хвороба, людина на все життя
може залишитися інвалідом. Трихінельоз легше попередити, ніж
лікувати.
Лікар-епідеміолог Чернігівського міського відділу
ДУ «Чернігівський ОЛЦ МОЗ України»
В.П.Василець |
|