Трихінельоз – небезпечне гостре захворювання людини і тварин, пов'язане з паразитуванням статевозрілих і личинкових стадій круглого гельмінта роду Trichinella.
         Збудник - трихінели, або, як їх називали раніше, трихіни, дуже
дрібні паразити. Їх особи роздільностатеві. Самці  досягають довжини 1,2 - 2мм, самки до запліднення 1,5- 1,8 мм і після нього - 4,4 мм. Паразитують у 70 видів ссавців, де міститися в інкапсульованому вигляді в м'язовій тканині  і залишаються потенційно життєздатними протягом усього життя господаря.
        В даний час описано п'ять видів трихінел:
Trichinella spiralis - поширений повсюдно, паразитує у домашніх свиней,
високопатогенний для людини;
Trichinella nativa - поширений в Північній півкулі, паразитує у диких ссавців, надзвичайно стійкий до холоду, патогенний для людини;
Trichinella britovi - поширений на півночі Євразії, паразитує у диких ссавців, малопатогенний для людини;
Trichinella nelsoni - поширений в Екваторіальній Африці, паразитує у диких ссавців, малопатогенний для людини;
Trichinella pseudospiralis - поширений повсюдно, паразитує у птахів і диких ссавців, не утворює капсули навколо личинок у м'язах,  патогенність для людини не доведена.
     Личинки трихінел дуже стійкі до зовнішніх впливів. Вони переносять тривале охолодження, прогрівання, соління і копчення м'яса і гинуть лише при варінні шматків м'яса товщиною не більше 3 см протягом не менше 3,5 год. Так, при температурі вище + 500⁰С личинки виживають протягом кількох хвилин, але потрібно пам'ятати, що при приготуванні багатьох м'ясних страв (шашлик, котлети, стейк з кров'ю і т.д.) така температура в глибині шматка досягається далеко не завжди. При засолі личинки можуть зберігатися в глибині шматка до 1 року, в гниючому м'ясі живуть до 9 місяців. При глибокому заморожуванню до -350⁰С трихінели поступово відмирають, але в умовах зберігання в побутовому холодильнику м'ясо перш зробиться неїстівним, ніж загинуть личинки.
     У сучасних умовах людина заражається в основному при вживанні сирого або недостатньо провареного чи просмаженого ураженого трихінелами м'яса диких (кабана, ведмедя, вовка, лисиці, борсука, кита,  моржа та інші) та домашних тварин (свиней) в різних видах: варене і смажене м'ясо, шашлик, окіст, сало з прошарками м'яса, ковбаса (сирокопчена), шинка, бекон, строганина, сирий фарш, пельмені, біляші, чебуреки, тощо.  Формуванню вогнищ трихінельозу сприяє неправильне ведення свинарства: вільне утримання свиней, їх бродяжництво, доступ в свинарники гризунів, кішок, собак.
Сприйнятливість людей до трихінельозу дуже велика. Для того щоб одержати захворювання, досить з'їсти 10- 15 г трихінельозного м'яса. Імовірність і тяжкість захворювання залежить від числа паразитів, які надійшли до організму, що в свою чергу залежить від кількості з'їденого м'яса, його обсіменіння і життєздатності личинок.
      Захворюваність на трихінельоз зазвичай носить груповий характер. Хворіють члени однієї сім'ї чи колективу, які беруть участь в спільному святковому банкеті або мисливському застіллі, що споживали м'ясо одній і той же трихінельозної тварини.
      Ризик захворювання збільшується в осінньо-зимовий період: сезон масового забою свиней в індивідуальних господарствах та  полювання на диких тварин . В межах неблагополучних територій до високого ризику зараження схильні сільські жителі, які вирощують свиней, мисливці і люди, які довго перебувають в умовах дикої
п рироди (г еологи, лісники, нафтогазовидобувачі ті інші).
       Людина захворює трихінельозом при вживанні в їжу зараженої інкапсульованими вапняними личинками свинини або м'яса диких тварин. У шлунку людини капсула личинки перетравлюється шлунковим соком, і личинка мігрує в тонку кишку, де відбувається її дозрівання, запліднення самок і продукція нових личинок. Після цього личинки проникають через слизову оболонку кишківника в лімфатичні, потім кровоносні судини і током крові розносяться по різним органам і тканинам. Протягом всього періоду паразитування в кишківнику людини (не більше 42-56 днів) одна самка народжує в середньому 1500 личинок. Основна їх кількість потрапляє до поперечно-смугастій мускулатурі, і через 18-20 днів після зараження личинка в м'язах досягає інвазійних стадії і починає згортатися спіраллю.
       Ознаки захворювання з'являються через 2-4 тижні після інфікування. Основними клінічними проявами трихінельозу є підвищення температури тіла, слабкість, шлунково-кишкові розлади, набряки, болі в м'язах, особливо груп м'язів, що рясно забезпечуються кров'ю (жувальних, окорухових, мови, діафрагми, міжреберних, верхніх і нижніх кінцівок), еозинофілія. Набряки обличчя та повік, шиї, ніг в поєднанні з кон'юнктивітом є постійним клінічним ознакою, тому на початку ХХ століття трихінельоз називали «одутловаткою». Виділяють легку, середньотяжку і тяжку форми захворювання. При важкому перебігу захворювання розвиваються ускладнення органів травлення, серцево-судинної і дихальної систем, центральної нервової системи, що призводять до інвалідизації та/або смерті.
       Діагноз трихінельозу встановлюється на підставі типової клінічної картини, епідеміологічного анамнезу (вказівка ​​на вживання в їжу свинини, м'яса кабана, ведмедя та інших диких тварин)  і серологічного дослідження крові хворого для визначення специфічних антитіл до трихінел. Важливим діагностичним доказом є виявлення трихінел в збереженому м'ясі. Лікування хворих комплексне, проводиться в умовах стаціонару, спостереження за людьми, які перехворіли встановлює лікар-інфекціоніст за місцем проживання протягом 6 місяців після виписки зі стаціонару з обов'язковим дослідженням крові.
       З метою попередження захворювань на трихінельоз необхідно дотримуватися кількох обов'язкових правил:
- виключити з їжі сире, недоварене або не прожарене м'ясо, а також дегустацію сирого м'ясного фаршу;
- купувати м'ясо і м'ясні вироби виключно в санкціонованих торгових точках (магазини, ринки) і тільки при наявності документів, що засвідчують проведення ветеринарно-санітарної експертизи;
- перед вживанням або реалізацією м'яса, видобутого на полюванні чи при забої худоби на особистому подвір'ї, звертатися до сертифікованих лабораторій для проведення дослідження на виявлення личинок трихінел. На  « око» не можна визначити, чи містить м`ясо личинки трихінел;
- не купувати м'ясо свиней і диких тварин з рук у невстановлених для торгівлі місцях, без супровідних документів, які засвідчують його якість і безпеку.
      Пам'ятайте! Трихінельоз – тяжка хвороба, людина на все життя може залишитися інвалідом. Трихінельоз легше попередити, ніж лікувати.
 
 
Лікар-епідеміолог Чернігівського міського відділу
ДУ «Чернігівський ОЛЦ МОЗ України»                                               В.П.Василець